Ця довга історія знайомить читачів з Фанні Функе, яка покинула школу, залишилася без атестата й без плану на подальше життя. У готелі вона працювала нянею (у свої сімнадцять!). Життя дивним чином зводило її з різними людьми, і кожне знайомство було особливим. Вона зустріла двох симпатичних й геть не дурних юнаків — Бена й Трістіна. Досвід роботи нянею розпочався з неприємностей: Фані доглядала за синами Бауерів. Старший з Дон не дуже любив дівчину, тому завжди намагався підставити її й сказати якесь дошкульне слівце. А близнюки інколи говорили те, що чули від брата, та й шкодили так само, як і він.
Із назвою так уже судилося, бо готель знаходився на вершині долини, над якою частенько висів туман. Господарями такого «будинку з історією» були два брати — Роман та Рудольф Монфор. Шато Жанв’є — дуже ошатний готель із досконалою репутацією, з прекрасним персоналом і красивою природою навколо, проте він потребував значних фінансових інвестицій. Фані немовби магнітом притягувала неприємності: одного разу ненароком почула розмову братів Монфор (ховалася у шафі для білизни) — Рудольф наполегливо переконував брата продати готель Буркгарту Бауеру, з синами якого сиділа Фанні. І її помітили…
Коли все таємне спливає назовні, світ немовби стає з голови на ноги. Так вийшло з Людвігами, які оселилися у готелі. Ніхто й повірити не міг, що чутка про викрадачів, то зовсім не міф. Викрасти вони хотіли маленьку донечку олігарха Єгорова й прихопити з собою декілька коштовних прикрас, а саме діаманту «Надєжда». У той момент уся «надєжда» була на сімнадцятирічну дівчину й двох молодих хлопців. Якщо скласти докупи роки життя Трістіна, Бена й Фані, то вийде все одно менше, ніж роки досвіду з обкрадання у Людвигів.
Готель створений щирим і працьовитим персоналом, і нехай його придбав інший власник, але все ж таки не вийде його занедбати те, що зробленою з душею…