У романі «Портрет Доріана Грея» він з’являється то сентиментальним циніком, то аморальним моралістом, то мрійливим скептиком. Природність для нього — важка поза, байдикування — саме тяжке у світі заняття, маска — найцікавіше обличчя, театр — реальніше за життя, а життя більше наслідує мистецтво, ніж мистецтво копіює життя.