Колись небо нависало так низько, що на ньому бракувало місця хмарам, пташки не мали змоги літати, а дорослі не могли випростатися — так і ходили все життя зігнувшись, немов у них попереки боліли. Довелося дітям метикувати, що можна вдіяти, щоб нарешті побачити зорі у височині.