Пітер Пен і Багряний Пірат

Спочатку була п'єса. Потім з'явилася повість. На початку XX століття історія про Пітера Пена користувалася просто-таки шаленим успіхом, зробивши Джеймса Метью Баррі найуспішнішим письменником Англії. У 1929 році Баррі зробив широкий благодійний жест, передавши всі права на Пітера Пена лондонській дитячій лікарні "Грейт-Ормонд-Стріт". Це означало, що відтепер завжди, коли хто-небудь (де б то не було) ставив п'єсу чи купував примірник книги "Пітер Пен і Венді", авторські відсотки за це отримуватиме не баронет Джеймс Метью Баррі, а диятча лікарня. Час показав, що ціннішого дарунка автор Пітера Пена придумати не зміг би, навіть якби дуже захотів. У 2004 році лікарня "Грейт-Ормонд-Стріт" уперше зважилася дати дозвіл на написання книжки, яка була б продовженням повісті "Пітер Пен і Венді". Було проведено авторський конкурс, покликаний виявити кандидатуру для виконання почесної місії. Ознайомившись із низкою сюжетів та фрагментами творів різних письменників, лікарня спинила свій вибір на Джеральдін Мак-Коркран. А її книжка "Пітер Пен і Багряний Пірат", яку ви тримаєте в руках, і стала продовженням великої історії про маленького хлопчика. "У затишку родинного вогнища чи у приємному товаристві їм було весело і просто, та варто було заснути... щоночі Давнім друзям снилася Небувалія, а коли вранці вони прокидалися, то в ліжку неодмінно знаходили якусь згадку про ті страшні марення: кинджал, скручений канат, купу листя, металевий гак... Що спільного у чоловіків, котрим снилися ці сни Нічого крім того, що всі колись жили у Небувалії і були Загубленими Хлопчиками..."