Реальні принципи чи химерне кохання?
Сучасна молодь обирає...
Гоцик точно знав – Люба померла. Та хлопець вірив, що варто лише захотіти, і він зможе все. Пошуки сенсу життя і матері, яка батрачила десь в Італії, привели його до чужої країни. Дивний хлопець Ілія став його супутником в мандрах: підступним другом і вірним ворогом. З його допомогою Гоцик заволодів казковим скарбом і чарівною дівчиною. Хлопцеві доведеться витримати жорстоке випробування його людської гідності, дружби та кохання. Чи зможе Гоцик встояти перед спокусами?
Повністю згодна з "Настя,Суми"
На мой взгляд, «Гоцик» - очень реалистичное и правдивое произведение, ведь каждому из нас всегда хочется верить в чудеса и чтоб они произошли с нами. Просто нужно проникнуться и понять задумку автора, читать между строк. Все три части не похожи на друг друга, но в этом-то и весь смысл. Произведение заставляет задуматься о многом и я считаю, что уже в этом победа писательницы! Лично я прочитала книгу за два дня, на одном дыхании, как и две предыдущие! А на счёт концовки, всё по-моему более, чем ясно. Автор дал понять, кто есть кто и как дальше развивались бы события. Смысла дальше продолжать книгу просто бы не было! А кто не понял этого и всю философию книги, то может вам стоит перейти на каких-то более простых авторов с их понятными и банальными романами?! (без обид) Но это лично моё мнение, как говорится «На вкус и цвет товарища нет». В общем, на мой взгляд, Люко Дашвар как всегда замечательна!
Згоден з вищенаписаними коментарями... але.... цікаво б було почути коментарі саої авторки. можливо був якийсь більш тісний зв*язок між книжками, якого я не вловив.... деякі події здавалися мені схожими, але, коли повернувся до Макса і Макара - то нічого не поїднувалось. коротше, Якщо маєте якісь коментарі, або хочете поспілкуватись пишіть на пошту мені - andy.warhol@bigmir.net. З повагою, Андрій
З нетерпінням чекала останньої частини трилогії,і ось вона з*явилась на прилавках.Чесно кажучи книга не те що не вразила,навпаки мені здається ,що це найневдаліша книга Люко Дашвар.Якась несенітниця просто!Як можна переплітати реальні життєві речі з божевільною фантастикою?І до чого приплітати Алхіміка Пауло Коельйо?І ця істота Горан,Міліца..брєд брєдовий.. Тіки на кінеці книги все здавалось більш реалістичним,але фінал взагалі не сподобався...Очікувала кращого
Я прихильник Люко Дашвар. Із запалом прочитав усі її книжки.. Не читав, а очима їв її останні книжки, Биті є: Макар та Биті є: Макс. Але ця остання книжка мене просто вбила, настільки далека від реальності, настільки далека від двох попередніх книжок, настільки перенасичена вбивствами, що склалася думка, що хтось інший писав її а не Люко Дашвар. Книжку прочитав, оскільки було цікаво чим закінчиться трилогія, та задоволення особливого не отримав.. Питання до автора, якого милого було в самому кінці стріляти у Гоцика? Напрошується відповідь як в анекдоті "аби знав яка я непередбачувана".. Коротше кажучи, трієчка за останню частину.