Над прірвою в іржі

Якою можна побачити Україну з вікна приміської електрички? Павло Стех здійснив мандрівку по периметру країни, задокументувавши реальність, у якій переплелись анекдоти про радянщину, контрабанда, горілка з томатним соком, галасливі діти, таксисти, панки, популярні пісні з 1990-х і, звісно, іржа як складник ландшафту приміських станцій, що тонкими нитками зшивають країну вздовж і впоперек. Останній розділ він дописав уже 2024 року в складі Сил оборони: як стрибок в останній вагон, повернення в Авдіївку, крайню точку безтурботної мандрівки п’ятирічної давнини.
Занурення в галасливе неспокійне життя електричок, цих гетто на колесах, та приміських вокзалів, де немає цензури й умовностей, — це спосіб зрозуміти й прийняти внутрішні ритми країни.

«Насправді люблять Україну не люди з вишиванками та булавами, а такі, як Стех, який в іржавих електричках знаходить аргументи, “чому я звідси не поїду”. Перечитую і щоразу помічаю нове. Улюблена українська книжка нонфікшн. Про справжнє, без показухи»,
— Артем Чапай, письменник, військовослужбовець

Художній репортаж «Над прірвою в іржі» вперше було видано як переможця п'ятого конкурсу імені Майка Йогансена «Самовидець» із темою «Чому я ніколи звідси не поїду?» у 2017 році видавництвом Tempora.
Пізніше репортаж про подорож через усю Україну електричками за три дні та 190 гривень було доповнено репортажами про нову мандрівку Павла Стеха ширшими маршрутами й зібрано в окремому виданні від 2018 року.
Оновлене видання від Vivat містить новий розділ про Авдіївку часів широкої війни, а також чорно-білі ілюстрації Діни Чмуж.