Настрій — така дивна річ, яку швидко можна загубити й довго шукати. З вами таке траплялося? Роксана Єнджівська-Врубель знайшла одного «персонажа», якому б не завадило існування бюро «Втраченого настрою». Соціальна мережа «Собача будка» (щось на кшталт людського інстаграму) майорить різноманітними постами про кращі роки життя, про його неповторність та особливість, а по шибці вікна ллє дощ. Як тут не завити про свою самотність? Саме цим і займався Собакевич. У такі «плаксиві» дні, не тільки у книжках, на допомогу мають прийти справжні друзі. Серед усіх своїх проблем Іполит забув, що має дещо більше, ніж фотографії та сонце за вікном. Він має друга, який не дозволить нудьгувати й занурюватися у депресію з головою. Коли ми починаємо вірити у дива? Так, ви праві, на Різдво. До Іполита й Киціана завітав несподіваний гість. Чи варто нам знати, як виглядав, що з собою приніс, що говорив? Мені здається, що ні. Адже головне, що він прийшов, що з ним можна поспівати колядок, повечеряти й поговорити про все на світі… «Мрія, що я хочу мати мрію» — не далекоглядна перспектива. Коли здійснюється одна, обов’язково мрійте далі, бо можна залишитися невдоволеним, як наш Іполит Собакевич!