Військовий непотріб

Мабуть, не кожна людина наважилась би на написання такої книжки. Одні — наробили б багато помилок, інші — винесли б на загал майже всю правду про війну, свої спогади. Васю, дякую тобі за книгу, що привідкрив нам, жінкам, завісу війни, про що ми могли тільки здогадуватися, бо ви не дуже охоче нам про це розповідаєте. Читаючи її, був і сміх, і були сльози. У яких умовах вам доводилося жити і воювати. Про ваших аватарів, бо без них, мабуть, було б не весело й менше спогадів. Васю, дякую тобі.

Наталка. Дружина мобілізованого 28 бригади.

Дякую автору за те, що зміг без фальшивого пафосу показати в тяжких обставинах війни реальних людей, справжніх, а не плакатних, захисників України з їх непростими долями і характерами, думками і переживаннями, страхами і надіями. Автору вдалося точно відтворити побут і живу атмосферу солдатського колективу, діалоги, жарти, емоції бійців. Як результат: книга вийшла щира і відверта, емоційна й оптимістична. Дякую, друже, за збережену пам’ять!

Валерій. Інженер 28 бригади.

Книга прочиталась на одному диханні, супер. Все як було у нас в підрозділі, міняй позивні, і вже читаєш про своїх хлопців. Дякую.

Артем. Артилерист.

Книга сильна! Вона, як машина часу. Читав і переживав усе знову і знову. Війна в кіно і в реальності — це зовсім різні речі, грязюка, матюки і, звичайно, куди ж без горілки. Сподіваюсь, люди будуть читати і сприймати все по-іншому і в першу чергу ставитися до хлопців по-­іншому. З нетерпінням чекаю продовження. Велике спасибі від піхоти всім Богам війни.

Гарік. Піхотинець 28-ої бригади.