До раю

БЕСТСЕЛЕР Sunday Times
ВІД АВТОРКИ "МАЛЕНЬКОГО ЖИТТЯ"
"До раю" - це роман про кінець епохи. Твір емоційного генія має неймовірний літературний вплив. Величезна сила цього видатного роману зумовлена розумінням Янаґігарою болісного бажання захистити тих, кого ми любимо, - партнерів, коханих, дітей, друзів, родину і навіть наших співгромадян - і болю, який виникає, коли нам це не вдається.
В альтернативній версії Америки 1893 року Нью-Йорк є частиною Вільних Штатів, де люди можуть жити й кохати кого завгодно (чи так воно здається). Тендітний молодий нащадок поважної родини опирається заручинам із гідним нареченим, адже його тягне до чарівного вчителя музики, який не має жодних статків. У 1993 році на Мангеттені, охопленому епідемією СНІДу, молодий гаваєць живе зі значно старшим і заможнішим партнером, приховуючи своє важке дитинство і долю батька. А у 2093 році, у світі, охопленому епідеміями й керованому тоталітарним режимом, постраждала онука впливового вченого намагається навчитися жити без нього - а також розгадати таємницю зникнення свого чоловіка.
Ці три частини складають геніальну симфонію, в якій повторювані ноти й теми поглиблюють і збагачують одна одну: будинок у Вашингтон-сквер у Гринвіч-Віллидж; хвороба та лікування, яке дістається жахливою ціною; багатство та злидні; слабкі та сильні; раса; визначення сім'ї та нації; небезпечна праведність можновладців та революціонерів; прагнення знайти місце у земному раю та поступове усвідомлення того, що його не може існувати. Що об'єднує не лише персонажів, а й ці Америки, так це їхні стосунки з тими якостями, які роблять нас людьми. Страх. Любов. Сором. Потреба. Самотність.

Відгуки
"До раю" Ганьї Янаґігари - це захоплива і просто надзвичайна історія про чоловіків і жінок, коханців і друзів, дідусів, бабусь та їхніх онуків, яка охоплює три різні часові періоди (1893, 1993, 2093), в кожному з яких йдеться про стосунки, сімейну спадщину, славу і багатство, а також долю Америки. Легко вболівати за цих персонажів (що часто носять однакові імена), які часом намагаються кинути виклик своїй спадщині, а часом - її відстояти. Чи то в маєтку на Мангеттені, чи то в наметі на Гаваях, чи то у квартирі в антиутопічному майбутньому. Роман нагадує твори Девіда Мітчелла з дещицею Едіт Вортон і чимось зовсім новим. "До раю" проводить межу між уявним і реальним, досліджуючи, якими можуть бути сім'ї та країни, і стає ще одним тріумфальним твором художньої літератури від авторки "Маленького життя".
-Ал Вудворт, редакторка Amazon

Чудово... Емоційний вплив цього роману менш відчутний, ніж у "Маленького життя", але лише тому, що авторка настільки всеохопна, а її майстерність настільки сліпуча... "До раю" демонструє невичерпну винахідливість авторки, яка продовжує руйнувати очікування... Вона досліджує мрію про свободу, що спонукає персонажів ризикувати всім заради раю, якого вони прагнуть, але який заледве можуть собі уявити. Незалежно від місця дії - минуле, теперішнє чи майбутнє - роман "До раю" розгортається завдяки гіпнотичному поєднанню навичок Янаґігари. Вона говорить м'яко, з наполегливістю шепоту. Вона втягує нас у найглибше співчуття до своїх персонажів, ставлячи їх у кризові ситуації, які здаються непереборно переконливими.
- Рон Чарльз, The Washington Post

Тут ми маємо патріарха, багатство, дітей; є шлюб за домовленістю, спадок, справжнє кохання, класовий поділ і значний поворот. Спритна за темпом і розважливо деталізована, ця історія використовує закони роману XIX століття. Але це ще не все. Янаґігара переписує Америку із запаморочливою зухвалістю... Авторка майстерно переосмислює теми, ситуації та мотиви... Цей амбітний роман порушує головні американські питання і дає на них відповіді в оригінальний, захопливий спосіб. Роман справляє неймовірне враження. Але, зрештою, саме в [його] незначних моментах Янаґігара демонструє велич.
- Ґіш Джен, The New York Times Book Review (cover review)

Бентежна, блискуча, заплутана, прекрасна, жахлива "До раю" - якщо ця низка прикметників не описує її достатньою мірою - надзвичайна книга. Розділена на три, здавалося б, окремі частини, дія в яких відбувається на відстані ста років одна від одної, ця книга є частково історичною прозою (дія відбувається у 1893 році), частково хронікою нещодавнього сьогодення (1993 рік) і частково футуристичною науково-фантастичною історією (2093 рік). (Останній розділ, який, напевно, був натхненний пандемією, якщо не повністю написаний протягом неї, представляє антиутопічне майбутнє, наповнене "охолоджувальними костюмами", необхідними для виходу на вулицю, і "камерами знезараження", щоб відвернути постійну можливість підхопити хворобу.) Ті, хто читав останню роботу Янаґігари, "Маленьке життя", не здивуються, що ця книга, як і її попередниця, зацікавлена в болі й стражданнях більше, ніж у радості й щасті. Але це також книга, сповнена чудово змальованих сцен, спокусливих зв'язків, і, попри всі свої жахливі повороти, книга, яка зберігає незмінну надію на можливість і силу любові. (Мабуть, це єдиний справжній рай.) Окремо деякі розділи здаються досить традиційними, але разом - з усіма їхніми надзвичайними кліфгенгерами й питаннями без відповідей - ці історії ніби запитують: чого ми хочемо від роману? Розв'язки тут немає, але деякі з найгостріших почуттів, що може викликати література, безумовно, присутні.
- Vogue

Іноді літературі потрібен час, щоб переварити доленосні події... Але буває, що шедевр з'являється просто в розпал подій: "Великий Гетсбі", "Декамерон", "Спустошена земля". Є щось дивовижне в тому, щоб читати "До раю", коли навколо нас і досі розгортається коронавірусна криза, запаморочливе відчуття, що ти занурюєшся в роман, який згодом стане відображенням епохи, її одержимості та тривог. Нечасто випадає нагода писати рецензію на шедевр, але "До раю", безумовно, саме таким і є.
- The Observer (Лондон)

Приголомшливо, вишукано й розкішно написано.
- NPR

"До раю" - роман найвищого ґатунку. Янаґігара пише елегантно, викликаючи емоції та створюючи правдоподібних персонажів, які рухають сюжет. Її проникливий погляд помітний в трьох окремих місцях розвитку подій, поміщаючи читача в кожен часовий проміжок за допомогою кількох оповідачів, яких вона створює з неймовірною точністю. Теми любові та приналежності панують у книгах І та ІІ. У книзі ІІІ страх бере гору над любов'ю, створюючи мімезис реальності, що прямо зараз глибоко торкається кожного з нас.
- Вейн Катан, USA Today

"Маленьке життя" Ганьї Янаґігари, що отримала визнання критиків, - це інтимний портрет чотирьох чоловіків, їхньої любові, сорому та екзистенціальної самотності, змальований великим планом. Її нова книга "До раю" - це всеохопний, але такий же інтимний роман, також зосереджений на любові, соромі та екзистенційній самотності. Окрім цих тем (і обсягу), ці дві книги мають мало спільного, окрім майстерного, захопливого письма Янаґігари та її здатності занурюватися в глибину своїх персонажів, як у наймерзенніші, так і в найніжніші моменти. На перший погляд, три книги об'єднує повторення імен персонажів (Девід, Чарльз, Едвард тощо) та будинок біля Вашингтон-сквер, який з'являється в кожній книзі в тій чи тій ітерації. Але є й глибші, більш невловні зв'язки у вигляді моральних і політичних питань. Що означає бути вільним? Що означає бути захищеним? Чи виключає останнє можливість першого? Чи обмежують позолочені клітки менше через те, що вони позолочені? "До раю" не дає остаточної відповіді на ці питання, а радше насолоджується амбівалентністю, а не моральними абсолютами, що робить цей роман насиченим, емоційним та спонукає до роздумів.
- Boston Globe

Tour de force... Янаґігара змінює пейзаж роману: ми приймаємо відмітне; ми впізнаємо знайоме. "До раю" резонує завдяки дослідженню людських стосунків і руйнуванню упереджених уявлень. Упередження та ненависть причаїлися і чекають, періодично з'являючись, щоб нагадати нам, що, хоча одна форма дискримінації може бути усунута, інші залишаються вкоріненими в наших інституціях, і їх нелегко знищити; зрештою, нитки упереджень пов'язують усі три частини. А втім, "До раю" багатий на персонажів, які живуть і люблять, не знаючи кордонів. Янаґігара пропонує нам розглянути альтернативну Америку, яка могла б існувати в будь-який момент історії, якби були прийняті інші рішення, і яка все ще може перемогти, якщо ми будемо робити правильні речі.
- Oprah Daily

Гігантський, дивний, вишуканий, жахливий і сповнений таємниць.
- Kirkus Reviews (starred)

Неймовірний роман; з потужною уявою і глибоко зворушливим сюжетом.
-The Bookseller (Лондон)

Оповідь про звичаї, сім'ю, міграцію та політичну антиутопію, яка звучить так, ніби Едіт Вортон зустрічає Джонатана Франзена, Мохсіна Хаміда та Джорджа Орвелла.
- Vanity Fair

"До раю" сміливо переписує минуле, теперішнє і майбутнє Америки. У книзі описані три дуже відмітні періоди кінця століть - 1893, 1993 і 2093 роки - унаслідок чого отримуємо дивовижний тристоронній роман. Перед нами альтернативна країна, в якій глибокі питання сім'ї, спадщини, суверенітету, ідентичності і, перш за все, сенсу свободи, сліпучо винесені на світло... "До раю", як і "Маленьке життя", є складним твором переплетених людських стосунків, але він також неймовірно читається... Фінал роману - це шедевр, водночас схожий на трилер і надзвичайно зворушливий.
- The Financial Times

"До раю" - трансцендентний, візіонерський роман приголомшливого розмаху та глибини. Такий багатошаровий, насичений, актуальний, сповнений радощів і жахів - чистої таємниці людського життя - роман не лише рідкісний, але й революційний.
- Майкл Каннінгем, лауреат Пулітцерівської премії, автор роману "Години"

Ганья Янаґігара ставить під сумнів любов та історію в романі, який здається пророчим, але насправді постає з найдавніших людських тем: пристрасті, сорому та наших найглибших захисних інстинктів. Вона будує майбутнє, про яке розповідає вразлива, але сильна Чарлі, з милосердним серцем, що горить для всього живого. "До раю" - це окремий світ, важливий твір і одна з рідкісних книжок, здатних розповісти нам про те, що означає бути американцем.
- Луїз Ердріч, лауреатка Пулітцерівської премії за роман "Нічний сторож" та авторка бестселера NYT "The Sentence"