Романи

До книги увійшли романи ''Замок'' та ''Процес''
Творчість Ф. Кафки можна вважати автобіографічною. Події особистого життя письменника, його взаємовідносини з нареченою знайшли своє літературне втілення в романі «Процес», де заручини автора перетворюються на арешт героя, а «суд» над ним, тобто розрив заручин, обертається стратою.
Про Франца Кафку можна говорити, як про письменника відчуження. У творах Кафки не існує зв’язку між людиною та світом. Світ ворожий людині, в ньому панує зло, влада його безмежна, і страждання є невіддільним від існування у протиприродній, антиестетичній реальності. Твори Кафки дивовижні тим, що в них всі - невільники. Ні герої, ні читачі не мають змоги виплутатися з невідступного абсурду життя.
«Замок» - останній, незакінчений і найбільш загадковий роман автора, в якому відобразилися всі теми і конфлікти, що непокоїли письменника протягом його життя. У центрі роману, як майже в усіх творах Кафки, - втаємничені, алогічні, незбагненні взаємини людини зі світом, з системою, з владою, з іншими людьми.
Місце дії роману не має конкретних географічних реалій, бо вбирає в себе весь світ. Нескінченна зима – авторський погляд на людське існування, сповнене втомою, нудьгою та вічним доланням труднощів. Так, головний герой, опинившись у чужому йому середовищі, намагається порозумітися з тими, від кого тепер залежить його доля. Але ж ці зусилля вимагають і невиправданих жертв: поступитися власною гідністю, щирими почуттями. Що ближчими люди стають до Замку, то менше змісту у їхніх вчинках, то більше людських рис вони втрачають. К. шість днів блукає стежками зимового Села, намагаючись знайти дорогу до Замку, слухаючи алогічні, беззмістовні розмови місцевих мешканців. Історія героя нагадує перипетії долі самого автора і так само трагічно передає самотність і безпорадність людини в її протистоянні жорстокості й абсурдності життя.