Чому наші з вами діти... такі чомусики?
А тому, що їхнім «чому?» — ні кінця, ні краю!
Те, що дорослим здається само собою зрозумілим, у дітей викликає жваву цікавість: а чому це чи те влаштовано в цьому світі саме так, а не інакше?
Ну, навіщо, скажіть, зебрі смужки, а жирафі довга шия?
А чому треба митися щодня? А й справді, чому? А через день — ні, ніяк не можна?
Свіжий, пахучий хрусткий хлібчик з маслом і сиром — смачна канапка, улюблена їжа «з собою». І все б добре, от тільки... звідки в сирі — дірки?! Щось тут не так. Може, «без дірок» сир корисніший?
І ось тут дивна річ виходить. Це дорослим тільки здається, що відповіді на «дитячі» запитання — прості, що називається, «лежать на поверхні».
А спробуйте-но дохідливо і по суті на них відповісти! Не кажучи вже на такі «дитячі» запитання, як: