«Завжди і ніколи» – повне поетичне зібрання творів Степана Процюка, упорядковане з попередніх видань – «На вістрі двох правд» (1991), «Апологетика на світанку» (1996), «Завжди і ніколи» (1999). Збірки виходили в часи легендарної «Нової дегенерації», себто тоді, коли Процюк був поетом, а вірші лилися рікою. І хоч автор віршів уже давно не пише, проте ріка, як ніколи, повноводна, і нині саме час із неї пригубити.