#
Чорний солдатик : повість
Опис
Після двох нищівних поразок німецької армії — під Аль-Аламейном в Африці та під Сталінградом в СРСР — у кінці зими 1943 року українські поліційні підрозділи на Волині покинули службу й влилися до лав щойно створюваної УПА. Аби їх замінити німецька окупаційна влада провела серед волинської молоді чергову примусово-добровільну мобілізацію. Саме про цих «чорних солдатиків» і розповідається у повісті Олександра Євтушка.
Відгуки та обговорення :
Чорний солдатик : повість
Микола09.06.2020 22:35
Хороша книжка. Черговий раз показує нас, як націю, з усіх боків. З поганого боку – де в нас не має самостійності, як і в думках, так і в справах. З доброго – де ми, як завжди, боремося за власну свободу та самостійність. І ще з нейтрального, де проти нас постають обставини, з якими ми нічого не можемо зробити. Багато можна підрізати для себе з історичних фактів, про які, як правило, всі, як завжди, мовчать. Коротше, книга буде йти трохи важко та все одно цікаво. Можна насамкінець підсумувати - ця повість, як "брутальний роман" з неоднозначними героями, складні умови, багато параної між персонажами. Читав із задоволенням. Без заплутаного сюжету, лише виживання у важких історичних умовах. Голод, холод і мороз. Ще один плюс – відсутній «злодій» типу «класичний окупант». Рекомендую зацінити всім, кому стандартна історична література приїлася.
Дмитро09.06.2020 22:33
Повість Олександра Євтушка «Чорний солдатик» це досить унікальний і непростий для сприйняття твір. Унікальний перш за все тим, що головні персонажі не є типовими та звичними героями, чи антигероями, що ними наповнені твори про війну. А головне не вписуються у жодні шаблони та стереотипи, що існують сьогодні про той час. Події розгортаються у 1943 році на Волині. Але тут ви не зустрінете звитяжних вояків УПА, чи дуже злих німців, чи відвертих зрадників-колаборантів. Це коротка історія про життя одного з поліційних батальйонів, що перебували тоді на службі у Третього Рейху і який був набраний з місцевих українців. Офіційно прийнятий погляд на це явище вимагав би назвати це колабораціонізмом, зрадою і т. ін. Та замість підступних, ницих і аморальних «прислужників окупантам», ви побачите простих українських хлопців, якими керували різні мотиви. Хтось вбачав у цих підрозділах можливість послужити своїй країні і не допустити повернення на рідну землю ненависних «совєтів». Хтось побачив більш оптимальне для себе місце, щоб відбути війну. Хтось свято вірив у правильний ідеологічний курс нацистської Німеччини і вважав її єдиною непереможною силою для звільнення народів від «червоної зарази». Комусь просто не вистачало духу піти до повстанців у ліс, бо ті були часто геть повними відчайдухами. А просто відсидітися вдома у той час майже не вдавалось нікому. Потрібно було робити вибір і ставати на чийсь бік, навіть якщо тобі геть нічий бік не до вподоби. Ця повість спонукає не засуджувати, чи вішати ярлики, а просто замислитись, де б я сам міг опинитися, якби жив у той час? На що б мені вистачило, чи не вистачило духу? Тим більше, що ми все ще не мали тоді своєї власної держави… Дмитро Ткачук, м. Рівне.
Додати коментар
