Монографію присвячено проблемам ідентифікації в Угорському королівстві впродовж ХІ–XIV ст. носіїв поняття «русь». Головно йдеться про представників вищої і середньої знаті, відомих насамперед за актовими матеріалами династій Арпадів та Анжу як Ruthenus, dictus Orrus (прозваний Руським) і т. п. Чимало персоніфікованих осіб колись належало до галицької, чернігівської, київської, волинської родової і військовослужилої знаті (літописного боярства), духівництва, що під тиском різних обставин змінили місце проживання. Багато таких осіб синхронізовано за угорськими й руськими джерелами. Втім більшість людей, названих у руський спосіб, нашим наративам невідомі. У праці вперше в такому обсязі використано латиномовні документи, що окреслюють перипетії життя руських поселенців і тих, за ким нотувалися предикати руського ґатунку. Насамперед це актовий матеріал (дипломи), збережений в Угорщині, Словаччині, Румунії, Хорватії попри різні лихоліття, у надзвичайно великій кількості. Також використано літописи, хроніки, аннали тощо.