Тінь Командора

Продовження роману «І дощ не змиє всі сліди»

Рута Ружин органічно вжилася в ролі мами для сироти Соломійки та коханої для Свята. Однак кримінальний світ вириває жінку із сімейної ідилії: для журналістки знову знаходиться робота. Усе розпочинається з безглуздого, на перший погляд, викрадення старого комп’ютера Рути з редакції та бронзової скульптури - з музею. Обидві ці речі не несуть жодної цінності та, здавалося б, навряд чи пов’язані між собою. Місцеві оперативники заходять у глухий кут. Їхня єдина версія - комп’ютер украв якийсь жартівник, а статую забрав скульптор. І лише Рута впевнена, що поліція помиляється, та вперто продовжує розслідування. Професійне чуття не підводить журналістку: дуже скоро в ланцюжку злочинів з’являється перша жертва. Оперативники майже відразу знаходять головного підозрюваного. Однак Рута впевнена, що схопили не того. Вона все глибше поринає у кримінальні нетрі міста, аби розплутати справи. Проте цього разу в небезпеці може опинитися не лише Рута, а ще й її близькі…