, Око вовка, Даніель Пеннак.: Придбати в інтернет магазині Bukva.ua
(063) 115-14-47
ПН-ПТ з 10:00 до 18:00
       
товарів: 0
на суму: 0 грн
купити: Книга Око вовка

Око вовка

Артикул: 734481
Оригінальна назва: L'Oeil du loup
Мова виданняукраїнська
Дата видання: 2018
Палітурка: тверда
Кількість сторінок: 104
Формат: 168х215 мм
ПерекладачМія Марченко
ISBN: 978-966-915-223-7
ВиробникЧас Майстрів
Штрихкод:  9789669152237
Зареєструйтесь та отримайте накопичувальну знижку від 3% на всі товари!

Опис

Полярний вовк із паризького зоопарку вже понад десять років дивиться на все, що відбувається навколо, лише одним оком. Якось до його клітки приходить хлопчик-сирота. І навіть в одному вовчому оці він читає біль і страждання. Хлопчикові не байдужа доля полярного вовка, тож він теж заплющує одне око і починає розповідати історії: сумні, веселі, захопливі… такі, що відкривають полярному вовкові нові грані світу і ставлять перед ним питання, над якими він раніше не замислювався.

Відгуки та обговорення :
Око вовка

Фарид Степанов06.10.2018 16:58

Предисловие. Когда ребёнок берёт в руки новую книгу, он ещё не знает, что мир уже не будет таким, как прежде. Замечательно, когда после прочтения, начинаешь думать, ценить и любить. Другими глазами смотреть на мир. Спасибо Даниэлю Пеннак и его книге "Око волка". Теперь и у моего сына есть друг. Волк, который живёт в зоопарке и новых встреч с которым ждёт сын. Мальчик и волк. - Папа, ему ведь очень одиноко. - Одиноко? - Да, в его глазах тоска. Мальчик с папой остановились возле вольера с волком. Брат и сестра мальчика, с их мамой, зашли в павильон с тропическим лесом. Волк лежал на деревянном помосте, грелся на ещё тёплом осеннем солнце, и старался не обращать внимание на праздно гуляющих людей. На папу с сыном он также, вначале, не обратил внимание. За день мимо вольера проходят сотни людей. Одни быстро пробегают мимо, в поисках львов и тигров, другие на минуту задерживаются, читают табличку, машут волку и идут дальше. Дольше всех, обычно, останавливаются мамы с малышами. Дети пытаются перелазить через перила, бросают волку печенье и конфеты. За годы жизни в зоопарке волк научился не слышать и не видеть людей. - Тоска! - повторил сын. - Мы уже несколько раз приходим к нему, а он всегда один. Папа посмотрел на сына, затем - на волка. - Ты же недавно прочитал книгу про волка. - Да, мне очень понравилась. Я принёс её с собой. - мальчик достал из рюкзака книгу с синей обложкой. - Мы можем побыть рядом с волком дольше? - Да, конечно. - Хочу её ему прочитать. Мальчик постарался сесть поудобнее рядом с перилами вольера. - Как ты думаешь, он поймёт меня? - Читай. Посмотрим. Волк уже обратил внимание на двух людей, которые дольше обычного задержались у его вольера. Люди вели себя странно: они не кидали еду, ни лезли через перила и не пытались его дразнить. Волк уже с интересом следил за мальчиком, который сел на парапет вольера, открыл книгу и начал читать. Осеннее солнце потихоньку садилось за верхушки деревьев. Посетители зоопарка спешили и старались посмотреть больше зверей, пока он не закрылся. Поэтому уже просто пробегали мимо волка, даже не читая табличку. Мальчик продолжал читать. Его сестра и брат весело катались на самокатах, обсуждая увиденных медведей, крокодилов и обезьян. Уже начало смеркаться. А мальчик всё читал. Волк подвинулся ближе к нему, что бы лучше слышать. На мгновение мальчику даже показалось, что между ним и волком нет перил вольера и нет глубокого рва. Что волк сидит рядом, положив свою голову ему на колени. Инстинктивно мальчик погладил голову волка. И волк вздрогнул, как будто почувствовал прикосновение ребёнка. - Уже темнеет и скоро зоопарк закроют. Пора домой. - Хорошо. Папа, как ты думаешь, волк понимает человеческий язык? - Конечно. Если слова идут от сердца, перевод не нужен. Мальчик закрыл книгу. - Идём. Можно мы завтра придём к волку. Хочу дочитать книгу. Мне показалось, что ему нравится. И в глазах уже не было тоски одиночества. - Придём. Обязательно. - Я до этой книги никогда не задумывался о том, что у волка, как и у других зверей в зоопарке есть своя история. - Может, завтра он расскажет тебе свою историю? - Очень хочу услышать!

Ксенія23.08.2018 19:04

Книга мені сподобалася, видання дуже якісне і прекрасно оформлене. Думаю, його можна купувати як справжню енциклопедію для дітей про природу Африки та Аляски і тварин, що там живуть. Сама історія зворушлива і трішки сумна, хоча й вселяє надію, що все ще можна виправити, якщо тільки люди цього захочуть. А ще книга вчить довіряти і не втрачати віру у краще майбутнє та у нас, людей.

Світлана01.08.2018 16:31

Ми часто говоримо: «Очі – дзеркало душі». І це дійсно так. В очах будь-якої живої істоти ми можемо побачити її внутрішній світ, усі емоції та почуття і весь той досвід, який вона здобула за життя. Блакитний Вовк був сміливим і відважним борцем. На волі, далекій сніжній Батьківщині, він мав сім’ю, пізнав і щастя, і трагедію (унаслідок чого він мав лише одне здорове око), але волею долі він опинився в зоопарку. Хлопчик на незвичне ім’я Африка теж мав непросту долю: він не знав своїх батьків і змалку звик покладатися лише на себе. Він мав дивну здібність – встановлювати дружні стосунки з тваринами. Опинившись у зоопарку, Африка був зачарований вовком – звіром, якого він ніколи не бачив раніше і з яким він не зміг відразу встановити контакт. І Африка зазирнув у єдине око вовка і побачив там усе, що було в житті самотнього і відважного звіра: його дитинство, постійні втікання від мисливців тощо. І Блакитний вовк теж зазирнув в око Африки і теж побачив там усю важку долю хлопця. До того ж, Африка був першим, хто із повагою поставився до Блакитного Вовка. Долі всіх героїв книги тісно переплітаються, кожен відіграє важливу роль в житті хлопця і вовка. Надзвичайно зворушлива історія, прониклива до сліз, особливо фінал книги, який перевершив мої сподівання. Такі книги я обожнюю і вважаю обов’язковими для читання дітьми, оскільки саме такі історії здатні зробити значний внесок у формування моральної культури особистості: вони показують, наскільки важкою може бути доля тварини, формують чуйність, відповідальність, доброзичливість, співчуття, емпатію, здатність відчувати іншу живу істоту та розуміти її почуття. А саме цього не завжди вистачає сучасним людям (і не лише дітям). І ще важливо відмітити легкість подання історії: не дивлячись на те, що за кожним із героїв книги стоять важкі випробування, немає важкості читання, а навпаки – є оптимізм і життєствердність у словах і діях хлопчика та вовка. Книга чудово оформлена: по-перше, шрифт достатньо великий і зручний для читання; по-друге, історія доповнюється привабливими ілюстраціями, виконаними олівцем, завдяки чому вони виглядають реалістичними. Фантастична книга для читачів будь-якого віку.

Юлія20.07.2018 20:56

Здається, це один із показників того, що ти дійсно виріс це коли ти знову починаєш читати дитячі книги і знаходиш в них смислу більше, ніж в деяких книгах для дорослих. "Око вовка" - річ неймовірна в своєму метафоризмові, бо насправді контакт хлопчика Африки та одноокого вовка, про який йде мова в цій книзі, то не просто контакт людини і тварини, а контакт різних світів. Це саме той випадок, про який колись говорив Рудий Лис Маленькому Принцу: "Найголовнішого очима не побачиш." Сірий вовк зі зрячим лише одним оком живе (чи може доживає) свої дні в одному із зоопарків. У нього вже все втрачено і люди, що проходять повз викликають лише роздратування. Бо ж втрачено через них. Одинокий вовк нікому не розкаже свою історію. Нікому, крім такого ж одинокого хлопчика, у якого теж було все втрачено і теж завдяки людям. Їм не треба розмовляти словами, щоб почути один одного, бо ж історії вони прочитають саме в очах. Не дарма очі - дзеркало душі. Не тільки дзеркало, а і історія. Бо все, що минуло, залишає свій слід саме в очах. Від болю вони іноді закриваються і тільки любов здатна зцілити, як не банально це звучить. А зрозуміти битого зможе лише той, хто теж був битим. "- Які вони? - Люди? Дві лапи і рушниця." Вовк - жива природа, хлопчик Африка - образ тієї людини, якою і повинна бути людина справжня - чути і розуміти не лише себе і власні бажання, але і природу та інших живих організмів, що тебе оточують. Чудова книга про ті цінності, які мають бути у кожного. Вона підійде для читання в будь-якому віці. Діти побачать повчальну, дещо казкову історію, а дорослі притчу про людину і ії місце на планеті. Ну і окрема річ про видання - воно шикарне, від обкладинки до ілюстрацій.

Іван19.07.2018 23:31

Перед кліткою вовка нерухомо стоїть хлопчик... Ні. Це не початок історії. Ця історія почалася значно раніше. Аляска. Цікавість Блискітки перемагає почуття небезпеки. Блакитний Вовк вирішує: "Несподіванка - мій єдиний шанс!". Ціною тому не лише втрачене око, а й власна свобода. Завжди. Ніщо не могло зупинити мисливців. Людей... Людину... Зоопарки. І Блакитний Вовк усвідомлює слова Чорної Заграви " Людина - то колекціонер". Африка. Линуть звуки пострілів, як тієї ночі, коли упіймали Блакитного Вовка. Малюк втрачає рідних, та сам рятується від війни. Їм доведеться багато пережити. І не завжди буде солодко. Та зрештою, зустрівшись, малий, заплющивши око, сповнить довірою вовка, що вже десять років не шанува людей жодною думкою, жодним поглядом. Напевно з цих кількох слів вже можна зрозуміти, яким глибоким є зміст історії. Тут справді важливі і серйозні речі (ціна дружби, ставлення до природи, терплячість понад десять років, людське милосердя і жадібність...). Не уявляю, як краще можна булоб донести таке дітям. Дякуємо Видавництво Час Майстрів за дуже зворушливу і теплу історію Данієля Пеннака " Око вовка". Мене підкорила не лише повість, а й якіть книги: папір, шрифт, ілюстрації. Рекомендую всім своїм друзям. І великим і малим.

Віра16.07.2018 15:26

Ця повість присвячена стосункам людини з довкіллям. Людина - друг природі чи її ворог? Нині модно говорити про захист природи від людей, та чи стали ми такими вже поганцями, звівшись на дві ноги? Автор показує, що різними є і люди, і тварини (хоча таки симпатизує другим). А також нагадує, що погляд на світ дуже залежить від точки зору, з якої ти на нього дивишся. Про це варто пам’ятати і в темі екології, і політики, і в побуті. Подивитися на світ очима іншого - велика майстерність. Книжка розповідає історію вовка з Аляски і хлопчика-сироти з Африки, що вони зустрілися по різні боки ґратів у паризькому зоопарку. Мені дуже сподобалося художнє оформлення книги: лаконічні нариси простим олівцем. Я-дитина побачила у творі надію на гармонійне життя людини й природи, варто лиш всім усвідомити, що тварини не можна вбивати й ув’язнювати, ліси не слід вирубувати, дітям потрібне безтурботне дитинство і війни не треба починати. Я-доросла маю тягар із усвідомлення того, що тварини живуть лиш інстинктами; розуміння, що головному герою книжки пощастило вижити серед людей, а не кинутому на лоні природи сиротою; я обтяжена знанням, що війни тривають, а природа жорстока і без медикаментів, чистої води і свіжої їжі у нас не було б можливості читати такі світлі книги. Мені цікаво послухати думки моїх дітей про цей твір, обговорити перспективи життя на планеті, як їх бачитимуть вони, межі людського втручання в екологію та життя інших. Думаю, “Око вовка” може бути хорошим трампліном до складнішого Джека Лондона, якщо зацікавлять вовки й сніги, чи Жюля Верна або Даррелла про теплі краї. Дорослим шанувальникам природи - приємне чтиво на 1-2 години часу.

Марина Кірносова15.07.2018 23:02

Чи може людина потоваришувати з хижим звіром? А з іншими представниками природи? Чи впустить невеселий вовк дитину доторкнутися своєї душі? А вона існує і у північного вовка, і у короля пустелі верблюда, і у гепарда, і у інших тварин. Відкрила книгу «Око вовка» французького письменника Даніеля Пеннака (видавництво «Час майстрів») та вже не змогла зупинитись. Світ вовка затягнув до себе. Сніги Аляски на Крайній Півночі Канади та зграя вовків. Ні, не просто зграя, а справжня сім’я. Вони люблять свою землю, свободу. Вони дуже красиві, адже їх хутро розкішне. Вовки сильні та сміливі. Та добре знають, що треба остерігатися людину. Бо цьому навчаються змалку. Мисливці полюють за гарним хутром, а якщо воно пошкоджене – упіймана тварина опиниться у зоопарку. Бо «людина – це колекціонер». Так говорила Чорна Заграва. Але її діти не розуміли цієї фрази. Та щойно ви дізнаєтесь сумну історію Блакитного Вовка, починається інша. Це вже історія хлопчика-сироти. Тут читач перенесеться у Африку. Величезну землю, що поділяється на жовту, сіру та зелену. Так, теж невеселий початок. Теж почуття самотності. Теж несподівані повороти долі. Але коли на твоєму шляху зустрічаються добрі люди, життя буде кращим. Тільки сумуєш за старими друзями. Полярний вовк, який колись був щасливим та вільним, і маленький хлопчик, що вміє мовчки розмовляти з тваринами, зустрілися у паризькому зоопарку. Вони зрозуміють один одного. Зрозуміють, просто дивлячись в очі. Бо там можна побачити історії життя. Ця зустріч зігріє серце Блакитного Вовка. Сумно та серйозно почавшись, повість має добрий, теплий та несподіваний фінал. Бо в світі є й місто для добра, дружби, поваги до інших, теплих і гарних почуттів, надії та добрих вчинків. Це не просто книга про повагу до природи та людей. Вона про те, що важливо вміти дивитися на світ очима інших, тягнутися до пізнання оточуючого середовища та побачити його красу. Про те, що кожен заслуговує на щасливе та гармонійне життя. І, звичайно, хотілось би додати про гарне оформлення видання. Тверда палітурка. Чорно-білі олівцеві ілюстрації передають дух життя, емоції та почуття.

Svitlana Strelchuk11.07.2018 13:11

«Око вовка» Пеннака має всі шанси стати улюбленою книжкою для багатьох, не тільки розважаючи читача, але й навчаючи новим цікавим фактам, розширюючи світогляд, виховуючи гуманізм, толерантність, любов і відповідальне ставлення до всього живого, примушуючи замислитися про місце й роль людини на планеті. Це - гарна притча, в якій змішалися емоції, мрії й надія #ОпікунськаРада_ОкоВовка #НаставЧасМайстрів #ДаніельПеннак

Тетяна Шарпінська04.07.2018 13:17

Щойно відкрила "Око вовка" Д. Пеннака Видавництво Час Майстрів була приємно вражена якістю друку та ненав'язливими чорно-білими ілюстраціями

Додати коментар