У романі показана продумана, струнка система суспільного устрою в 2541 році - суспільство споживання, в якому знищено все, що викликає сильні емоції: любов, сім'я, мистецтво, наука... У цей світ приходить Дикун - людина, народжена природним шляхом, що для того часу випадок винятковий.
Прагненням до свободи почуттів і вчинків він перевіряє на міцність основи нового світу. Але світ ламає Дикуна, стверджуючи нездатність ізгоя-бунтаря протиставити хоч щось системі, яка, відібравши у людей все людське, робить їх абсолютно, нескінченно, безумовно щасливими.